|
 «Вчора російські космонавти два рази вийшли у відкритий космос. І обидва - у результаті неполадки санвувзла»…Доволі старий анекдот. Та з приходом весни неволі згадую його. Адже, блукаючи містом, часто на обличчях харків’ян можна прочитати питання «Де?». Де він, той такий бажаний значок МЖ?
Що-що, а з загальновживаними туалетами у Харкові доволі скрутне становище. Особливо це становиться помітним весною, коли розпочинається сезон «вуличного пива». Так, зробив масовий забіг на кіоски з хмільним слабоалкогольним напоєм, молодь через деякий час починає масово забігати на біотуалети, яких у ценрі міста, нажаль, не так вже й багато. От і дивишся на кілометрові черги у ті синенькі коробки і починаєш думати, що зараз був би вже й не проти вийти у відкритий космос…
Щоправда, існує декілька альтернатив. Так, можна запрятатись за кущик і уявити, що ти у лісі. Звісно, при цьому є всі шанси заплатити 51 грн. та дуже «мило» поспілкуватись з дядями міліціонерами. Можна заплатити і всі 120 грн та зробити це, як кажуть самі стражі порядку, «з цинізмом». Це коли твій кущик опинився набагато ближче до суспільства, ніж тобі то здавалось…
Можна ще зайти у якесь кафе з виглядом, що ти когось шукаєш. Головне, на обличчі повинна чітко читатись впевненність у тому, що твій уявний друг стовідсотково очікує на тебе у кімнатці гігієни…
Та незабаром, можливо, завершаться часи блефу… До кафешних туалетів можна буде заходити, не згораючи від сорому, всім бажаючим. Таке рішення було прийнято Михайлом Добкіним. Нещодавно він виступив з заявою про наміри мерії офіційно вимагати, щоб кафе, які розміщені у центрі міста, дозволяли користуватись туалетами не тільки відвідувачим, але й будь-кому. Сказав і від разу приступив до діла. У міськвиконкомі вже закипіла паперова робота коло цього питання.
Здавалось би, радій місто! Але відразу уявляєш себе на романтичному побаченні у милій, з ароматом шоколаду та миндалі, кафешці. Ти томно потягуєш червоне вино та з нетерпінням очікуєш на ті три слова. А повз твій столік постійно снують якісь люди, несучи за собою запах перегару та туалету. Коли ж раптом й тебе «покликає природа», то, зайшовши до маленької кімнатки, ти не знайдеш ні туалетного папіру, ні рушничків, ні мила. Та й чистоти там явно не зустрінеш.
Тож, можна уявити, як відреагували на подібне рішення хазяїни центральних закладів загального харчування. Адже всіх лякає ризик набігу бомжів. Та й санітарний стан вбиралень доволі важко підтримувати при частоті відвідування кілька сотень людей в день. Тож власники кафе до останнього сподіваються на відміну рішення про «відчиненні туалетні дверцята». Хто переможе у цій «WC-баталії» покаже час. А мешканцям міста поки що нічого не залишається окрім як терпіти до дому.
Марія Фурнік, Харків.
При підготовці матеріалу були використанні матеріали газети «Комсомольська правда в Україні»
|
ukr 
eng 
